Клан для плану Вітренко
Високі амбіції нинішнього голови Нафтогазу ніколи не були ні для кого секретом. Після кількох невдалих спроб стати першим віце-прем’єром і міністром енергетики, Юрій Вітренко замінив на посту А. Коболєва — свого давнього ворога у Нафтогазі. Ця найбільша державна компанія-гігант вже давно не існує як державна компанія, що діє в інтересах Уряду, а швиденько була перетворена у «державу в державі», де не завжди виконували розпорядження Уряду та виконували рішення, що напряму завдавали збитків державі. В Нафтогазі, як і в кожному маленькому королівстві, були зрощені цілі родові клани «своїх», а як відомо, короля робить свита.
Історія ворожнечі, наслідком якої стало звільнення Юрія Вітренка з посади виконавчого директора НАКу у травні 2020 року, почалася саме з конфлікту «своїх» і «чужих» нафтогазівців. З поверненням Вітренка в НАК Нафтогаз на найвищу посаду, одразу розпочалися й широкомасштабні кадрові чистки. Всіх, хто потратив в категорію «людей Коболєва» звільняли з будь-яких причин. Звільняли й інших, незалежно від рівня компетенцій та заслуг перед компанією, якщо потрібно було звільнити місце для лояльних до Вітренка людей.
Дехто з клану «своїх» Юрія Юрійовича вже став впізнаваною особистістю серед українців, прославившись купівлею в розпал війни елітного Bentley Bentayga орієнтовною вартістю – $500 тисяч. Мова про радника Вітренка — Олега Діденко. Однак, заслуги Діденка несправедливо применшені придбанням лише однієї автівки.
Офіційно Діденка звільнили з Нафтогазу, як подейкують, бо про дорогу покупку дізналася перша особа держави. В самому Нафтогазі заявили, що не несуть відповідальність за особисте життя співробітників. Очевидно, що в розвиненій європейській країні, одним звільненням пан Діденко не відбувся б. Мало б бути проведено перевірку в рамках кримінального провадження для встановлення джерел формування статків працівника державної компанії. Особливо, якщо рахувати справді є що — Олегу Діденко, який завжди працював в державних компаніях, та його родині належить велика кількість елітних та промислових об’єктів нерухомості в столиці.
Здавалося, корупція – звична справа в українському бізнесі і політикумі. Але, отримавши статус країни-кандидата в члени ЄС, влада взяла на себе зобов’язання боротьби з корупцією, а такі «младореформатори» зовсім не грають на швидке просування на шляху до об’єднання з європейською родиною країн.
Спостерігайте за руками!
За результатами журналістського розслідування, Олега Валентиновича звільнено суто на папері, а в реальному житті він продовжує свою кар’єру в Нафтогазі, справно відвідує офіс, та, навіть, не звільнив кабінет. Відкинувши думку про те, що Олег Діденко ходить на роботу за дурною звичкою, ми задалися питаннями: що ж змушує екс-радника Вітренка сумлінно трудитися після офіційного звільнення та чим же він такий цінний для голови НАКу?
Діденко в 2014-2020 роках очолював дочірню компанію Нафтогаз «Газ України». Його заступником тоді був Владислав Воловик. Власне, це другий фігурант в колі «своїх», людина непублічна, але вкрай цінна для клану. Пан Воловик за всю свою кар’єру виступав в ролі «правої руки» Олега Діденка. Був його радником, заступником, довіреною особою по особистим справам, адвокатом тощо. Тому, з поверненням Вітренка до Нафтогазу, сірий кардинал Діденко працевлаштував на ключову посаду в НАКу й свого протеже – Владислава Воловика.
Наразі, Воловик займає посади члена правління Нафтогазу та директора з безпеки та юридичних питань. Без його погодження в Нафтогазі не вийде жоден договір, без його візи про перевірку департаментом безпеки не може бути працевлаштовано жодного топ-менеджера НАКу та всіх його підприємств. Він, фактично, має монополію на управлінські рішення у всій групі Нафтогаз. Після юридичного звільнення свого боса, Воловик зайняв його посаду Радника Голови правління НАК «Нафтогаз України» і наразі суміщає її з власною посадою. Власне, в цьому і полягає причина частих візитів Діденка до Нафтогазу, який, фактично, продовжує там своє управління руками Воловика.
Ніде правди діти, Воловик високо фаховий юрист. Саме він займався делікатними питаннями, що представляють для Вітренко особливу цінність та доручалися йому через Діденка.
До редакції потрапили файли особистого спілкування «своїх» Вітренка. Власне, деякі завдання, що ставилися перед його підлеглими, викликають легкий шок. Цей цикл розслідування тісних зв’язків нафтогазівців ми почнемо з історії про вічну дружбу, що перемагає закони (українські закони).
- Завдання 1: потопити Фаворова і відмазати Волинця, повернути в компанію, виплатити грошей.
З цим завданням, Воловик, загалом, майже впорався. Конфлікт між Вітренко та Фаворовим розпочався на тлі внутрішньої конкуренції за вплив в Компанії (пам’ятаєте державу в державі? – отож). Тоді Коболєв розгледів в останньому перспективного менеджера і почав просувати його вище сходинками НАКу. З січня 2019 року Андрій Фаворов очолив газовий дивізіон Нафтогазу, а з березня виконував обов’язки глави компанії Укргазвидобування. В червні 2019 Фаворов змістив Вітренка на посаді глави дочірньої компанії Naftogaz Trading Europe SA (Швейцарія).
Вітренко мав високі політичні амбіції, а Коболєв був серйозною перепоною. Тоді й почалася відверта боротьба кланів двох менеджерів в Нафтогазі. Завдання виглядало достатньо тривіально: весь бруд на «чужих», а «свої» — всі в білому.
Відповідальність за падіння видобутку та зрив програми 20/20 Вітренко намагався перекласти на Фаворова. Власне, за деякими оцінками експертів, саму програму було розроблено таким чином, щоб її 100% не можна було виконати, а в цьому зриві когось звинуватити. Фаворов, до речі, також називав програму провальною. І відповів Вітренко звинуваченням в кришуванні маніпуляцій обсягами видобутку газу.
Фаворов потрапив в немилість команди Вітренко ще, коли звинуватив Віталія Волинця в тому, що він навмисно завдав збитків Нафтогазу, купивши дорогий газ в потрібних людей, але не зміг його продати, бо ціни вже тоді падали, а це (за оцінками Вітренко) завдало компанії 300 млн. грн. збитку.
Віталій Волинець, на той момент два місяці очолював «Нафтогаз-Трейдінг» і був в команді Вітренка під протекторатом Діденка, після чого в березні 2019 був звільнений.
Попередньо, троє вищезазначених на чолі з Вітренко доклали чимало зусиль для боротьби з командою Коболєва. Волинець звинуватив Фаворова в конфлікті інтересів, що той місяць працював в Нафтогазі без офіційного оформлення і діяв в інтересах «ЕРУ Трейдинг», екс-бенефіціаром якої він був. Він стверджував, що в кінці 2018 року «ЕРУ» закуповувала газ в «Нафтогаз Трейдинг» за низькими цінами, а після цього ресурс продавався назад «Укртрансгазу», але дорожче. Вітренко заявив, що «ЕРУ» могла заробити на такому посередництві до $2,2 млн та направив до керівника служби комплаєнсу НАКу відповідний запит. Волинець направив лист до Кабміну про те, що його ввели в оману, що Фаворов почав керувати газовим блоком ще до офіційного входження на посаду і домігся кращих умов для «ЕРУ».
У лютому 2019 Наглядова Рада НАК Нафтогаз України розглянула спірну ситуацію, зокрема позицію Юрія Вітренка та висновки служби комплаєнсу. Згідно з висновками Наглядової Ради, конфлікту інтересів у пана Фаворова не було.
Але задача очорнити людей Коболєва і відмити «своїх» стояла чітко та жорстко. Кампанією з дискредитації працівників НАКу керував особисто Воловик.
Листування Воловика з начальником Юридичного відділу НАКу Олександром Швиденком.
Спочатку колеги працювали над тим, аби створити докази, які б виправдували Волинця в тому, що він понапідписував угод з ГПК «Нафтогаз України», «Євроенерготрейд» та «ЕРУ» без отримання погодження загальних зборів. «За вуха» притягувалися пояснення, що важко видобувалися колегами юристами з пальця. То, Воловик не міг оцінити, що правочини відносяться до значних, то він не міг їх подати на погодження, бо був на лікарняному, то не встиг, бо заявка діє лише 30 хв і, що взагалі не зрозуміло було з ким погоджувати.
Швиденко готував і текст свідчень для Волинця, а Воловик вносив туди свої правки. Документ загалом мав описувати ситуацію так, що Вітренко всіляко намагався попередити Коболєва, що Фаворов може діяти в інтересах «ЕРУ», а Волинець взагалі не знав, що Фаворов працював поки неофіційно і тому виконував всі його розпорядження.
В документі також зазначається, що Діденко та Вітренко були проти звільнення Волинця через підписані ним без дозволу договори. Щоб посилити цю позицію Волинця, Воловик заручився науковим висновком професора А.А. Музики стосовно доктринального тлумачення антикорупційного законодавства України, де даються потрібні заключення на правильно сформульовані питання, хіба що, окрім нісенітниць, яким навіть в широкому полі юридичних доктрин не знайшлося виправдання, як, наприклад, намаганню втягнути в конфлікт керівника Укртрансгазу.
Компанія вірних друзів чудово усвідомлювала, що факти не на їх боці. Воловик ділився з Швиденко файлом проекту висновку науково – правової експертизи на запит «Нафтогаз Трейдинг». У висновку було зазначено, що контракт з Волинцем було розірвано законно з дотриманням процедури, а укладати контракти Волинець мав право тільки за попереднього погодження Загальних зборів «Нафтогаз Трейдинг».
Колеги всіляко намагалися повернути члена своєї команди Волинця в Нафтогаз. Як виявилося, над проектом позовної заяви Волинця теж трудилися ті самі дійові особи.
Заявою передбачалося 1) визнати незаконним рішення про звільнення Волинця; 2) поновити Волинця на посаді директора «Нафтогаз Трейдинг» з 20 червня 2019р.; 3) стягнути з «Нафтогаз Трейдинг» на користь Волинця середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2019р. по день поновлення на роботі.
Старання колег не були даремними і вже після повернення Вітренко в Нафтогаз Віталій Волинець отримав рішення суду, де НАК Нафтогаз України мав виплатити 2,94 млн гривень зарплати за його звільнення.
Але, очевидно, Волинцю цих грошей стало замало і ті самі колеги допомогли з підготовкою апеляційної скарги про стягнення 9 504 711,79 грн., оскільки Волинець подумав, що його втрачена ЗП за цей період набагато більша і середньоденна сума мала б складати 27 710,53 грн. Пан Швиденко особисто вніс правки в апеляцію.
І історію знову супроводжував успіх. 04.08.2021 Київський апеляційний суд затвердив мирову угоду за якою Нафтогаз виплачує Волинцю 8,32 млн. грн., а Нафтогаз свою апеляцію відкликав. Нажаль, в нас немає інформації про виплату цих коштів, але щось підказує нам, що очікування було не довгим. Ось так міцно тримається стара команда Вітренко. А горе-менеджерів, які розбазарювали компанію в минулі роки, Вітренко повернув до Нафтогазу ще й з солідною компенсацією.
Вітренко вже дуже наблизився до своєї мети керування галуззю. В період війни, його слово лишається останнім, його думка і рішення – єдино правильними для впровадження. Просто тому, що в керівної верхівки держави зараз інші, так би мовити, проблеми і вони просто опираються, на, як їм здається, професіонала. Очевидно, що таку ж опору для себе Юрій Юрійович знайшов в Діденку, тобто де-юре – в Воловику. Ми продовжимо історію про їх дружби в наступній статті з ще цікавішими подробицями далі.